Нефьод – добувши постоли і пляшечку з фуксином, гине на зворотному шляху до села, замерзнувши в заметілі. Кінець.
Центральною думкою оповідання є гуманне ставлення людини до людини, а зокрема Нефеда (головного героя) до хворої дитини. Він готовий іти досить далеко, та ще й у погану погоду, тільки для того, щоб принести радість хворій дитині та виконати її бажання.
Проблема – Людина, яка ризикує заради інших людей, здійснює подвиг, але ставить під удар своє власне життя. Коли я згадую, що за пазухою замерзлого Нефеда були новенькі дитячі постоли, то стає сумно і дуже шкода цієї людини.